|
Це село розташоване поруч зі Львовом, входить до Пустомитівського р-ну. Через нього протікає річечка Давидівка, що бере свій початок десь в Синівських лісах коло Львова. Якщо їхати зі Львова на Бібку, то за 15 км. від обласного центру, в селі Водники буде поворот вправо. Якщо повернете, то через кілометр опинитесь в Старому Селі. Добратися в Старе Село можна й залізницею Льві – Івано-Франківськ. Ця місцевість входила в ХІ ст. до володінь давньоруського князя Давида. Цей Давид, ще той був хлопчисько. Кому цікаво про нього почитати зайдіть на сторінку Тернопільщина/Теребовля. При ньому в цьому місці було поселення Черепнисько (Черепів, Черепин). Це було для свого часу досить велике селище. Частину цього селища – Черепинку, від короля Владислава Ягайла в 1401 році, отримує у своє володіння Завіша Чорний із Гарбова. Син Завіша, Ян в 1448 році переселяє сюди з інших своїх володінь багато люду й нарікає це місце - містечко Гарбов. Але ця назва чомусь не прижилась. А в 1454 році з`являється перша письмова згадка про Старе Село. Тоді Ян Завіша призначив дотацію для місцевого римо-католицького костьолу. В грамоті говорилось, що основним джерелом прибутків місцевого ксьондза має служити корчма. Кінець XV ст. характеризується частими татаро-турецькими набігами на Поділля та Галичину. Не оминули вони й Старе Село, в 1498 році воно було повністю зруйноване. З початку XVI століття Старим Селом володіють Тарнавські, потім Острозькі. Крім костьолу в селищі будується православна церква Усічення голови св.Іоана. В 1584-1589 будується замок. Внучка Костянтина (Василя) Острозького вийшла заміж за князя Олександра Заславського. А їх син Владислав Домінік князь Острозький і Заславський в 1642 посилює в Старому Селі замок. Невідомо наскільки могутню фортецю від розбудував, але точно відомо, що 1648 році козаки Хмельницького повністю її зруйнували. Мабуть пан Заславський був завзятим будівельником, бо вже в 1649 році зводиться нова фортеця й Хмельницький в 1654 році, під час походу на Львів, вже не наважився на її штурм. Ще в продовж чотирьох років, до 1658 року, проводяться роботи по укріпленню замка. Довжина стін складала більше 500 метрів, були влаштовані трьохярусні бійниці, глуха аркада опоясувала всі башти й стіни з боку фасадів. Замок був оточений глибоким ровом й валами .оснащений ланцюговим підйомним мостом. На найбільшій вежі був викладений герб Владислава Домініка Острозького-Заславського. Не дивно, що таку могутню фортецю не змогли взяти турки в 1672 році. В кінці XVII століття Старе Село переходить до Любомирських. А потім до Сенівських. Під час війни зі шведами Коронний гетьман Адам Микола Сенявський переносять в Старе Село львівський арсенал. Замок знов додатково укріплюють й оснащують гарматами. Втративши свою військову цінність, в 1731 році замок переходить до Чарторийських. В 1742 будується нова трьох купольна дерев`яна церква Св. Іоана Хрестителя з дзвіницею. Через сто років вона реставрується. З 1809 Старим Селом володіють Потоцькі. На території замку влаштовують пивоварню, винокурню, склади для панського збіжжя. Частину споруд розбирають на будівельний матеріал. Розбирають замок по цеглинці й до цієї пори. Замок стоїть покинутим вже більше ста років. Три покоління жителів Старого Села виросло серед його руїн. Цікаво скільки ще поколінь зможе він пережини, якщо й надалі буде перебувати в забутті... Наведу ще уривок з книги Ореста Мацюка “Замки і фортеці Західної України” про замок у Старому Селі: “Відомості про замок у Старому Селі досить суперечливі. За даними А.Шнайдера, будівництво замку розпочав у 1642 р. Владислав Домінік князь Острозький і Заславський, однак вже у 1648 р. Війська під проводом Богдана Хмельницького здобули цю фортецю і знищили її дощенту. В.Лозинський подає, що замок побудовано 1654 р., а вже 30 років пізніше він був в руїнах. Заславський не відмовився від підняття з руїн цієї фортеці. Вона була настільки сильною, що вже під час другого походу Хмельницького на Львів витримала облогу козацьких загонів, а в 1672 р. Цей замок не піддався туркам. Пізніше замок переходив з одних рук до інших і сильно занепав. Лише Сенявські (на поч. XVIII ст.) його від реставрували і перенесли сюди зі Львова, перед наступом шведів, арсенал. Перед тим арсенал Сенявських містився у теперішньому приміщенні відділу мистецтв бібліотеки НАН України (колишня бібліотека Баворовських). Замок укріпили гарматами, моздірами та іншою зброєю. Однак після 1731 р., коли замок перейшов до Чарториських, він почав сильно занепадати. А остаточна його руїна почалася з 1809 р., коли він став власністю Потоцьких. Так і стояв замок півтора століття без догляду, оскільки замкову резиденцію перетворили на бровар, винокурню, різні склади тощо. А час робив своє, ніхто не дбав навіть про рештки цих розвалин. Стіни замку збереглися порівняно непогано. Займає він значну площу у формі неправильного п’ятикутника. З шести башт збереглися три, на стінах зрідка розкидані бійниці. Стіни мають завершення у вигляді аттика, оздобленого аркатурою. Башти вищі від стін. Колись замок був оточений валами і глибоким ровом. До замку вела дорога через болота, греблю, звідний міст з півдня, а з XVIII ст. побудовано браму від заходу. На вежі – герб з буквами WDXOYZWSLS що означає: “Wladyslaw Dominik Xi?ze Ostrogski y Zaslawski Wojewoda Sandomierski Lucki Starosta”.”. |
18 лютого 2012
|
| Закрити |
